/Files/images/73207869_1289845541211711_1057704867088302080_n.png

Чотири правила для батьків в ситуації булінгу:

1. Спокій і впевненість. Важливо, щоб ці профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. У розмовах між дорослими є місце сумнівам, суперечкам, невизначеності і непевності. Дітям, психіка яких іще не здатна опановувати надмірну складність життя, потрібно забезпечувати відчуття стабільності. Впевненість дорослого у здатності подолати негаразди – одна з тих речей, яка сигналізує дитині про безпечність її життєвого світу.

2. Спільно з іншими батьками. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей).

3. Однодумці в закладі освіти. Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого з кібербулінгом є особливо небезпечним. Якщо хтось із батьків приніс до школи роздруківку негативних повідомлень, отриманих дитиною, варто провести тематичні батьківські збори, щоб обговорити проблему.

4. Разом з дитиною. Не потрібно створювати дитині ілюзію легкості подолання проблеми, адже насправді це може бути нелегко, потребуватиме зусиль. Якщо ви просто будете казати «це легко», а дитина відчуває, що це їй настільки важко, що практично неможливо, наголос на легкості не допомагає. Потрібно казати, що разом це буде легше, адже об’єднання зусиль буде робити це завдання посильним.

Слова, які повинен сказати тато своїй дитині.

Один батько важить більше, ніж сто вчителів.
Д. Герберт.

Як багато вже написано, про те, якою важливою людиною є батько для своєї дитини. Для дівчинки це перший чоловік, який є визначальним у житті, таким собі зразком, яким повинен бути чоловік. Для хлопчика, приклад мужності, волі, ставлення до жінки.

Здорово, коли у дитини приємні і теплі спогади про проведений разом час з татом. Але як часто буває, що вже дорослі хлопці чи дівчата, протягом усього життя борються з неоднозначними почуттями до батька, коли і згадати нема чого, коли залишився він у пам'яті дитинства похмурим, байдужим, віддаленим.

Слова мають величезне значення в житті людини, а тим більше дитини. Дитина, це ж "губка", яка вбирає, яка закладає в свою підсвідомість все сказане, колись найближчими людьми. Діти вчаться ЖИТИ, на прикладі своїх батьків. Копіюють поведінку, вловлюють кожну дію, запам'ятовують вчинки і ставлення до всього, що роблять батьки.

Ось ці слова повинен сказати кожен тато своїй дитині:

Я тебе люблю. Незалежно ні від чого, і так буде завжди.

Я вірю в тебе, ти зможеш це зробити.

Я завжди з тобою, навіть коли мене немає поруч, я думаю про тебе.

Я пишаюся тобою. Ти багато чого доб'єшся в житті.

Поважай себе, поважай інших, поважай свою маму.

Який ти наодинці з собою, так само важливо, який ти при людях.

Не суди себе строго, у тебе є право на помилки. Більше посміхайся.

Будь сміливим, сильним. Але, завжди пам'ятай: боятися це нормально. І плакати теж нормально.

Ти завжди можеш розраховувати на мене.

Не скупіться на слова своєму найближчому, рідному хлопчику чи дівчинці, будьте другом своїй дитині, нехай вона знає, що завжди у неї є міцний захист, надійний тил в особі свого ТАТА і тоді, через роки вас ніколи не наздожене самотність.

Кипра Марина

Вправа «Який я батько/мама?»
Анна Чічіна

Я пропоную вам зробити письмову вправу, за допомогою якої, ви зможете подивитися на себе очима вашої дитини.

➡ Якщо у вас двоє дітей, вправу потрібно буде зробити 2 рази, якщо троє - 3, і т.д. Адже, з кожною дитиною Ви ведете себе по-різному.
1. Уявіть, що ви - дитина того віку, скільки років вашій дитині зараз. ⠀
2. Уявіть, що ваша мама веде себе по відношенню до вас так, як ви дорослий ставитеся до своєї реальної дитини.
3. Напишіть від імені дитини лист про свого батька/маму. Лист можна почати так, як ви б писали будь-який лист, з вітання. Завершити лист, відповідно, потрібно словами прощання. Писати потрібно ручкою на папері!
4. Коли будете писати, намагайтеся це робити, не аналізуючи дії батьків, просто пишіть так, як це робили б ваші діти.

У листі напишіть, що вам подобається найбільше в вашому батьку/мамі, і що вас засмучує? Що б ви хотіли як дитина, щоб батьки змінили у своїй поведінці? Обов'язково напишіть слова подяки своєму творцеві. Можливо, вам захочеться зробити йому якийсь подарунок, тоді опишіть, що це за подарунок.
5. Завершивши лист, прочитайте його і дайте собі відповідь на питання: Чи хотіли б ви мати такого батька/маму, як ви самі? Якщо, Так - прекрасно. Якщо, Ні, постарайтеся проаналізувати, що саме вам не подобається? Як можна щось поліпшити?

❗ Пам'ятайте, що все, що роблять батьки, вони роблять, люблячи свою дитину. А помилки роблять, найчастіше, через незнання. Не коріть себе, якщо щось не так, в цьому немає сенсу. Краще попросіть у дитини пробачення, якщо є за що вибачатися, і міняйтеся на краще.
Институт практической психологии ЭРА

/Files/images/79530691_496921994272780_7506745472036372480_o.jpg

/Files/images/79530378_1308559696006962_5769884538897432576_n.png

/Files/images/78194174_1295066787356253_7100913891978248192_n.jpg

Що відбувається в голові у вашої дитини?

Що відбувається в голові у вашої дитини?

Багато з нас бачили мультфільм «Головоломка». У ньому показана кімната управління дитячим мозком. Субособистості дитини працюють для того, щоб вона відчувала себе в безпеці і була щасливою. Сюжет мультфільму стає цікавим, коли Страх, Гнів, Радість, Відраза і Смуток починають боротися за контроль.

Наприклад, коли переважає Страх, дитина здригається. Коли головним є Гнів, дитина починає лаятися. Так ми розуміємо, що всі ці персонажі відображають емоційний досвід дитини.

Але така модель працює насправді. У мультфільмі досить точно показано, як працюють наші емоції. Також існують цілі напрямки психотерапії, які використовують подібні моделі. Наприклад, однією з ідей системної сімейної психотерапії є те, що всередині кожного з нас є кілька частин, або субособистостей, які взаємодіють одна з одною і визначають нашу поведінку.

Повернемося до мультфільму «Головоломка». Він багато в чому пояснює дитячу поведінку. Уявіть типову ситуацію: трирічна дитина просить у вас блакитну чашку, яка їй подобається. Коли ви даєте їй чашку, вона впадає в істерику. Якщо ви запитаєте її: «Чому?», вона відповість: «Тому, що ти дала мені блакитну чашку».

У багатьох із нас є подібні історії. Хтось згадає свого милого і ввічливого сина, який перетворюється на справжнього монстра, коли ви говорите йому вимкнути комп'ютер. Хтось згадає про дочку-старшокласницю, яка вчиться на «відмінно», але кожен день допізна гуляє з друзями. Це було б зовсім не характерно для неї...якби її психіка складалася всього лише з однієї частини.

Розуміння наших внутрішніх субособистостей допомагає нам у вихованні дітей.

Не тільки наші діти можуть вести себе нехарактерно для самих себе. Батьки знають, що таке втратити самоконтроль і потім шкодувати про це. Вибачаючись за такі ситуації, ми говоримо: «Я був не в собі» і намагаємося в майбутньому краще контролювати себе, щоб такі ситуації більше не повторювалися. Ідея про те, що всередині нас є різні частини, які борються між собою, допомагає багато в чому зрозуміти нашу поведінку.

Відомий американський психолог Річард Шварц, який працював у руслі системної сімейної психотерапії, стверджує: намагаючись контролювати себе в складних ситуаціях, ми тільки підживлюємо наші субособистості.

Ось як Річард Шварц пояснює теорію субособистостей на прикладі батьківсько-дитячих відносин:

«Згадайте випадок, коли ви втратили самоконтроль, спілкуючись з дитиною. Можливо, ви ігнорували дитину в невластивій вам манері, можливо, розсердилися і присоромили її. Згадуючи цей випадок, ви шкодуєте, що вчинили саме так. Зверніть увагу спочатку на те, що зробила дитина, а потім на те, яку реакцію це викликало у вашому тілі. Нарешті, зверніть увагу, яка частина вашої психіки при цьому активізувалася. Тепер ви можете зрозуміти, з яких частин складається ваша психіка».

З яких субособистостей складається психіка

Відповідно до теорії системної сімейної психотерапії, існує 3 типи субособистостей:

1. Менеджери - стежать за тим, щоб ми поводились таким чином, щоб відчувати якомога менше хворобливих відчуттів.

2. Вигнанці - зберігають наші сором, біль і травми, які ми пережили в дитинстві. Вигнанці хочуть, щоб їх почули і зцілили, тому вони використовують хворобливі емоції, щоб вийти на перший план. Як наслідок, менеджери докладають зусиль, щоб змусити їх замовкнути. Якщо менеджери не справляються, на допомогу приходять субособистості третього типу - пожежники.

3. Пожежники - використовують більш екстремальні методи, щоб уникнути хворобливих емоцій. Наприклад, ви можете накричати на кохану людину або «заїдати» свої емоції.

Вам може здатися, що така модель не може бути застосована до вас. Але давайте повернемось до нашого прикладу, коли ви втрачаєте самоконтроль, спілкуючись з дитиною.

Річард Шварц пояснює: «Коли ви сердитесь на дитину, одна субособистість може змусити вас накричати на неї, а інша - замовкнути і ігнорувати її, щоб не допустити негативних наслідків. Варіантів може бути багато. У всіх нас є три субособистості, і поведінка дитини може актуалізувати кожну з них. Ми можемо працювати з ними, щоб уникнути неадекватних реакцій в різних ситуаціях».

Шварц стверджує, що, якщо ми не будемо працювати з нашими субособистостями, ми будемо проектувати на своїх дітей свої емоційні травми. Однак усі батьки всіма силами хочуть цього уникнути. Єдиний спосіб вийти з цієї моделі - отримати доступ до центральної частини своєї особистості, яку Шварц називає самістю.

У кожного з нас є самість

Шварц стверджує, що самість є у кожного з нас з народження. Це ядро нашої особистості, і в цій частині є все, що необхідне нам, щоб стати хорошими батьками. Коли людина взаємодіє з навколишнім світом зі своєї самості, проявляються її природні якості.

Шварц дає такий перелік цих якостей: спокій, ясність свідомості, співчуття, цікавість, впевненість, сміливість, креативність, емоційний зв'язок, терпіння, бачення перспективи, наполегливість і грайливість.

Таким чином, всі три субособистості працюють злагоджено, і це допомагає вам добре взаємодіяти з дитиною. Шварц стверджує: «Виховання дитини полягає не в тому, щоб навчити дитину того, чого вона не знає. Вам потрібно працювати з тим, що заважає дитині поводитися правильно. Якщо вам здається, що дитина вас ображає, ви можете надмірно реагувати на такі ситуації. Якщо поведінка дитини актуалізує вашу субособистість, якої ви боїтеся або ненавидите, ви теж будете надмірно реагувати. І такі ситуації будуть неодноразово повторюватися, поки дитина росте.

Кидаючи такий виклик вашим субособистостям, дитина показує вам, що вам потрібно в собі зцілити, а не соромитися або придушувати».

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 1041

Коментарi