1. Пам'ятайте, що порушення поведінки, пов'язане з неправильним вихованням чи психотравмувальною ситуацією, може бути короткочасним — у вигляді патологічних реакцій або більш стійким у вигляді патологічного формування характеру.
2, Патохарактерологічні реакції зазвичай виявляються не в тому середовищі або ситуації, які їх спричинили, а в інших. З цієї причини
поведінка дитини може бути різною в школі, у дворі і вдома.
3. Найбільш часто виявляють реакції протесту до опозиції.
4. Виховувати дитину потрібно так, щоб вона розуміла, певні обмеження, а головне — дистанцію між собою і батьками.
5. Нерозуміння,в сім'ї, часте нехтування правами дитини, образи призводять до того, що підлітки шукають так званого психологічного притулку в неконтрольованих дорослих групах, їх протест може супроводжуватися асоціальними способами самоствердження (табако-куріння, алкоголізм, наркоманія).
6. Батькам слід дуже тактовно розпитувати дитину про причини поганого настрою, дратівливість, запальність і разом з нею приймати якесь рішення, допомагати вийти з важкої ситуації.
7. За наявності психотравмувальної ситуації дорослі повинні оточити дитину постійною увагою, зайняти її, відволікти, бажано змінити обстановку, не нагадувати про травмувальну подію.
8. Дуже важливо, щоб у підлітка був старший наставник, який би був для нього авторитетом. Це може бути старший брат, дядько, тренер спортивної секції, а краще за все, якщо другом стає батько. Не можна допустити, щоб дитина «психологічно» вийшла з себе. Завжди батьки повинні бути її першими друзями.
Необхідно, щоб батьки розуміли, що представляє собою дитина як особистість, і намагалися допомогти їй стати хорошою, корисною у сім'ї та суспільстві людиною.
1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин, у неї є проблема емоційного і психічного плану. У такому випадку треба звертатись до дитячого психотерапевта.
2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.
3. Якщо дитина запальна чи войовнича, переконайтесь, чи не ви провокуєте таку поведінку. Будьте уважні до такої дитини, роз’яснюйте їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки з іншими людьми.
4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучати її до активного слухання, щоб вона привчалась вербально висловлювати агресію і знімати збудливість і нервовість.
5. Із домашнього кінозалу слід виключити фільми і передачі зі сценами насилля, жорстокості.
6. Ні в якому разі не застосовувати фізичне покарання.
7. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана корисною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.
8. Привчити дітей самостійно вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо без стороннього втручання.
9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.
10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила — це все допоможе запобігти агресивності.
1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий, ви готові зрозуміти й прийняти його. Не перебивайте, не показуйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.
2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Намагайтеся переконати його, що даний стан (проблеми) є тимчасовим і швидко минеться. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.
4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми — не нашкодити.
5. Використовуйте слова-речення, які будуть сприяти встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
6. У розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своїй діяльності.
7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати в нього довіру.
8. Звертайтеся за допомогою та консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.