Рекомендації батькам у роботі з дітьми девіантної та делінквентної поведінки

/Files/images/123.jpg

1. Пам'ятайте, що порушення поведінки, пов'я­зане з неправильним вихованням чи психотравмувальною ситуацією, може бути коротко­часним — у вигляді патологічних реакцій або більш стійким у вигляді патологічного форму­вання характеру.

2, Патохарактерологічні реакції зазвичай вияв­ляються не в тому середовищі або ситуації, які їх спричинили, а в інших. З цієї причини

поведінка дитини може бути різною в школі, у дворі і вдома.

3. Найбільш часто виявляють реакції протесту до опозиції.

4. Виховувати дитину потрібно так, щоб вона ро­зуміла, певні обмеження, а головне — дистан­цію між собою і батьками.

5. Нерозуміння,в сім'ї, часте нехтування права­ми дитини, образи призводять до того, що під­літки шукають так званого психологічного притулку в неконтрольованих дорослих гру­пах, їх протест може супроводжуватися асоці­альними способами самоствердження (табако-куріння, алкоголізм, наркоманія).

6. Батькам слід дуже тактовно розпитувати ди­тину про причини поганого настрою, дратів­ливість, запальність і разом з нею приймати якесь рішення, допомагати вийти з важкої си­туації.

7. За наявності психотравмувальної ситуації до­рослі повинні оточити дитину постійною ува­гою, зайняти її, відволікти, бажано змінити обстановку, не нагадувати про травмувальну подію.

8. Дуже важливо, щоб у підлітка був старший наставник, який би був для нього авторите­том. Це може бути старший брат, дядько, тре­нер спортивної секції, а краще за все, якщо другом стає батько. Не можна допустити, щоб дитина «психологічно» вийшла з себе. Завжди батьки повинні бути її першими друзями.

Необхідно, щоб батьки розуміли, що представ­ляє собою дитина як особистість, і намагалися допомогти їй стати хорошою, корисною у сім'ї та суспільстві людиною.

Деякі поради щодо спілкування і виховання гіперагресивної дитини

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по від­ношенню до інших людей, тварин, у неї є проблема емоційно­го і психічного плану. У такому випадку треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна чи войовнича, переконайтесь, чи не ви провокуєте таку поведінку. Будьте уважні до такої дити­ни, роз’яснюйте їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки з іншими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучати її до активного слухання, щоб вона привчалась вербально висловлювати агресію і знімати збудливість і нервовість.

5. Із домашнього кінозалу слід виключити фільми і передачі зі сценами насилля, жорстокості.

6. Ні в якому разі не застосовувати фізичне покарання.

7. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана корисною робо­тою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8. Привчити дітей самостійно вирішувати свої проблеми на­стільки, наскільки це можливо без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила — це все допоможе запобігти агресивності.

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і дорослим у кризовий для них стан

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий, ви готові зрозуміти й при­йняти його. Не перебивайте, не показуйте свого страху, став­теся до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Намагайтеся переконати його, що даний стан (проблеми) є тимчасовим і швидко минеться. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми — не нашкодити.

5. Використовуйте слова-речення, які будуть сприяти встановлен­ню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. У розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхід­ний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, неза­лежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своїй діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати в нього довіру.

8. Звертайтеся за допомогою та консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

Кiлькiсть переглядiв: 933

Коментарi